Історія села Нескучне

 

Нескучне – село, входить до складу Великоновосілківської селищної ради.

Розташоване – за 3 км від селища міського типу Велика Новосілка.

Площа – 121,3 га, населення – 681 особа, кількість дворів – 280.

 

Історія села Нескучне Великоновосілківського району пов’язана з двома видатними особистостями: основоположником нового російського театру В. І. Немировичем-Данченком і видатним діячем народної освіти ХІХ століття Миколою Олександровичем Корфом. Особливо тісно було пов’язане з Нескучним життя Корфа. Через діяльність Миколи Олександровича наше маленьке село стало знайоме всім прогресивно мислячим педагогам Російської Імперії. У самому Олександрівському повіті, на території якого в 60-70 рр. минулого століття Корф вів свою безприкладну просвітительську діяльність ще напередодні  Жовтневої революції, його портрети висіли на самому видному місці майже у всіх школах. Але на жаль після Жовтня ім’я М. О.Корфа не дуже пропагувалось, оскільки він не був революціонером (у політичному значенні цього слова), або батьком вождя.

 Вчителі Нескученської школи вивчають спадщину М. О. Корфа, знайомлять учнів з його життям і діяльністю.

На жаль дуже мало публікацій про цю видатну людину. У нашому музеї є тільки брошура бібліотечки „Альтернатива” „Барон Н. А. Корф, его жизнь и педагогическая деятельность”, а також переписані фахівцями музею його „Отчёты Александровского уездного училищного совета”, листи до Миколи Олександровича.

13 листопада 2003 р. виповнилось 120 років з дня смерті М. О. Корфа, а 2 липня 2004 р. виповниться 170 років з дня народження.

Народившись у Харкові і рано залишившись без матері Микола Олександрович Корф виховувався в тітки, а потім в сімейних школах Градовського, Крюмера, Філіппова. Тут була закладена основа його політичного і громадського світогляду. Перебуваючи у добрій і дружній атмосфері цих закладів він уже тоді розумів гуманістичні ідеї педагогіки, бо директор і всі вчителі, за словами Корфа, виховували в учнях почуття відповідальності довірою і повною свободою.

А найбільше М. О. Корф зобов’язаний своєю педагогічною кар’єрою А. І. Філіппову, бо тут викладання було поставлене настільки серйозно, що навіть діти розуміли, наскільки саме знання носить винагороду за працю.

Потім ще шість років Микола Олександрович навчався у ліцеї. Закінчив його з срібною медаллю і згадував тільки добрим словом.

У 1865 році, успадкувавши родове помістя матері, він переїздить в с. Нескучне. Тут він займається громадською діяльністю. Гаряче підтримуючи справу звільнення кріпаків, він ясно розуміє, що це звільнення можливе буде тільки тоді, коли народ звільниться від неграмотності. Ось цій великій громадянській роботі і присвятив своє життя Микола Олександрович Корф. Він прагнув побудувати таку школу, яка б відповідала вимогам часу і забезпечила формування активної особистості. Результатом такого пошуку стала земська школа, яка була тісно пов’язана з місцевим самоврядуванням та громадсько-педагогічним рухом.

Важливий напрямок діяльності М. О. Корфа – пошук полегшення праці вчителя в сільській школі, і перш за все в малокомплектній. Барону Корфу повністю належить ідея створення дешевої короткочасної школи „в три зими”.

Наш  Великоновосілківський район – сільський район. Більшість шкіл це малокомплектні школи. А чи сьогодні, в умовах сучасної економіки, проблема мало комплектної школи не є актуальною?

Ще в ті далекі часи М. О. Корф піклувався про такі школи. Він хотів, щоб сільські діти не були обділені в питаннях навчання і виховання.

Запроваджуючи нові народні школи в Олександрівському повіті, барон Корф не мав у своєму розпорядженні не тільки керівництв і підручників, але і коштів. Перше асигнування Олександрійського повітного земства на народну освіту налічувало 800 карбованців, та треба було володіти красномовністю Корфа, щоб вирвати на нього згоду.

Але він був дуже багатий любов’ю до нового починання і зумів заразити своїм ентузіазмом багатьох людей. Місцеві поміщики охоче ставали попечителями шкіл, жертвуючи на цю справу і свій час, і свої кошти.

М. О. Корф запропонував навчання грамоті звуковим метод. (Я вам покажу, як за два місяці, не за два роки навчити неграмотного читанню і письму (1880р.). Навички читання і письма за цим методом отримували міцні, навчання проходило свідомо, а не механічно.

Таким чином, навіть одна ця система навчання грамоті „від звука до букви” робить М. О. Корфа надбанням вітчизняної педагогіки і зараз залишається перспективною і використовується вчителями початкових класів при навчанні грамоті.

На початок 70-х років М. О. Корф випустив слідуючи підручники і керівництва: „Руководство к обучению грамоте по звуковому способу или как обучить грамоте ребят и взрослых”, „Русская начальная школа”, „Наш друг”, „Малютка” (перша книга після азбуки для школи і сім’ї) і „Наше школьное дело”.

Книга „Наш друг” до сьогоднішнього часу є найкращою книгою для народної школи. Щоб написати цю книгу М. О. Корфу прийшлось „пропустити” через свої руки сотню вчителів, які приїжджали на роботу в повіт. Корф влаштував вчителям перевірку, а з тими кого він вважав недостатньо підготовленими, займався сам по 2-4 тижня в своєму домі. „Пригодним” він видавав посвідчення, що вони можуть бути вчителями. І це посвідчення цінувалось вище дипломів, так як барон Корф міг вдало визнати, крім підготовленості ще й нахили людини до педагогічної діяльності. Хто пройшов через руки барона Корфа, вважались кращими народними педагогами.

Крім того, два рази на рік в пору осінньої і весняної непогоди він об’їжджав усі школи повіту, роблячи по 800 верст: осінню, щоб встановити положення справ на місцях на початку навчального року і весною, щоб перевірити результати року. Таким чином  він добре знав всю роботу кожної школи і особисто виправляв помилки і недоліки викладачів.

Таким чисто дослідним шляхом барон Корф і визначив для себе, якою саме повинна бути книга для народної школи при сучасному положенні селян, при економічних і навчальних засобах. І задався метою скласти книгу яка через ознайомлення учнів з навколишнім світом вплинула на покращення його матеріального і морального побуту. Книгу „Наш друг” з великою радістю прийняв Ушинський, який підтримував Корфа в його просвітницькій діяльності. Весь зміст цієї книги, теми бесід, розумові вправи, завдання для письмових робіт, уроки правопису – звертались не стільки до пам’яті, скільки до самостійного мислення дитини. І ця робота співзвучна тій діяльності, якою займаються багато вчителів нашої школи, району, області: пошуком шляхів розвитку і саморозвитку духовності, фізичного самовдосконалення.

У вчителеві М. О. Корф бачив служителя науки і вважав необхідним підняти вчителя до рівня науки. З його ініціативи проводились практичні курси, показові уроки, вчительські збори, з’їзди. Його щорічні „Отчёты Александровского уездного училищного совета” служили керівництвом до роботи багатьом земським учителям. У цих „Отчётах” було викладено: організація „училищного совета”, обов’язки його членів і попечителів шкіл, порядок відкриття народних училищ, їх програми, розподіл занять, проведення екзаменів, видача атестатів, плани шкіл. Прекрасна літературна форма „Отчётов”, простий, ясний, захоплюючий виклад, той внутрішній вогонь, яким вони були проникнуті, зразу викликали увагу і співчуття у всій Імперії.

Звіти розходились у тисячах екземплярів, викликаючи все нові і нові вимоги і даючи значні доходи Олександрійській училищній раді.

Завдяки „Отчётам” те що робив Корф в провінційній глуши, залишаючись, майже безвиїзно в Олександрівському повіті, поширювалось на всю імперію, набуваючи загальнодержавного інтересу і значення.

Микола Олександрович писав статті, які друкувалися у „Санкт-Петербургских ведомостях” і „Вестнике Европы”, „Народной школе”. Вів переписку з різними людьми з питань школи і народної освіти. Тисячі таких листів дали матеріал для складення біографії такої видатної людини. Йому писали великі адміністративні діячі до міністрів включно і скромні народні вчителі. Але частіше – земські громадські діячі та літератори.

Як уже говорилося вище, барон Корф безвиїзно працював у своєму рідному повіті, і Ушинський дуже хотів побачитися з ним, коли повертався із Криму, на жаль цього не сталося. Було навіть бажання поселитися десь поблизу, бо лікарі в зв’язку з хворобою, рекомендували Ушинському поміняти місце проживання. Корф пропонував нашу Времіївку, але не могла хвора людина переїхати в село, яке знаходилось на відстані 80 верст від залізничної станції.

Повага Ушинського до Корфа росла з кожним роком. Так, у листі від 23 лютого 1870 р. він писав: „О, если бы Вас можно было помножить на число наших губерний – не говоря уже уездов – через 10 лет Россия была бы уже другая! Но Вы и так делаете много одним своим примером, и Ваше имя будит не одно сонное земство”.

Микола Олександрович Корф став знаменитістю. До нього за порадою їхали діячі народної освіти з усіх куточків Росії та Малоросії.

У 1872 році барон Корф виїздить до Швейцарії, поселяється в Женеві. Вивчає шкільну справу Відня, Парижа, засновує там свою школу, яка проіснувала 7 років. Це була школа з розумною програмою викладання.

У своїй головній справі – педагогіці – Микола Олександрович був величиною і за кордоном. Женевська Академія наук вибрала його своїм почесним членом.

Як вчений-педагог М. О. Корф прийшов до висновку про демократизацію освіти. „Чем ближе к нашему времени, тем больше расчищается дорога для масс” ( „Вестник Европы” 1873, т. 3,с. 284).

Як бачимо, ідеї М. О. Корфа співзвучні проблемам, якими живуть освітяни області сьогодні.

М. О. Корф – організатор земської народної школи, вчитель, автор дидактичних, методичних посібників, книг для самоосвіти, керівник курсів – незабутній. Його думки про предмет, мету і завдання педагогіки, зв’язок її з іншими науками і шкільною практикою, про роль спадковості і виховання в розвитку особистості, готових методичних систем, педагогічної творчості вчителя актуальні і продовжують розвиток в діяльності педагогів школи, району, області. Його спадщина дає нам наснагу і натхнення для подальшого конструктивного вирішення питань удосконалення національної освіти України.

Це початок великої роботи. Перед нами поле безмежної діяльності. Як доказ - педагогічна спадщина М. О. Корфа.